«Ще й сіріти
надворі не починало, а під дверима мов з гучномовця:
— На ярмарок! Уставайте!» Так відомий письменник і журналіст Остап Вишня описує ярмарок. Сучасні ярмарки практично нічим не відрізняються від того, що на сторінці книги. Тільки коней замінили тепер на машини, продукція трохи інакша, а покупці-продавці? А ці такі як завжди. Бо на ярмарку головне багато продати і добренького купити.
На вулиці було холодно, йшов щільний сніг, але це не завадило проведенню ярмарку в Києві на Троєщині. На початку вулиці Червона калина стояла велика кількість авто, які зайняли і перекрили майже дві прилеглі вулиці. А на кожному кінці ярмарку патрулювали дві карети швидкої допомоги.
Охочих поярмаркувати цієї суботи було дуже багато. Але це і не дивно, бо тут є все: і смачні ковбаси, і домашнє молоко, і натуральний мед, і льодяники на паличці для дітей, і пляшки з горілчаними виробами… і чого там тільки не було!
А в повітрі стояв запах смаженого м’яса. Це в зеленому наметі готують шашлик. Не можливо встояти і не зазирнути всередину. Люди смакують гарячий смачний шашлик, спілкуються, обговорюють сьогодення і час ніби зупиняється.
На ярмарку стоїть своя тепла атмосфера. Хоч людей і багато, але немає
галасу, ніхто нікого не штовхає, ніхто нікуди не поспішає. Ярмаркують по волі.
Ярмарок це не лише про купи-продай. Це комунікаційний майданчик. Продавці спілкуються один з одним, сміються, розповідають якісь історії, плітки, новини. Є на ярмарку і свої старожили. «Я тут працюю з самого початку існування ярмарок. Мені тоді подзвонило керівництво та запропонувало взяти участь, і я погодився. Все що ви бачите на прилавку - домашнє. Мені дуже подобається вивозити свої товари на ярмарок, бо тут ти сам визначаєш ціну товару. Пасіка - то тяжка робота, а гуртовики несправедливо занижують ціни на мед. Раніше місце було безкоштовне, але з часом почала рости ціна, сьогодні це п’ятсот гривень», - каже пасічник.
На ярмарку люди діляться на два типи, ті хто приходять зі списком продуктів, які треба закупити, і ті ,хто прийшов просто на людей подивитися і себе показати. Але вийти, не купивши щось, тут дуже складна задача. Хлопець із черги за солодощами зізнається: «Я на цей ярмарок ходжу тільки через свою маму. Вона знає, що вона хоче, а я дуже рідко відвідую ярмарки. Загалом це класно - ці постійні ярмарки, ціни тут, здається, вищі ніж в магазині, але тут можна знайти те, чого в магазині нема». На більшість товарів тут і справді можна помітити високі ціни: хурма 65 гривень, балики копчені 265 грн за кілограм, балики монастирські – 650 грн, філейка сиро-копчена – 497 грн.
Якби Остап Вишня писав про сучасний ярмарок в Україні, то один із епізодів точно був би таким: «Повітряна тривога! Пройдіть в укриття», - лунало з усіх гучномовців. І завивання сирени «Ууууууу!». О дванадцятій годині почалась повітряна тривога. Дуже голосно біля ярмарку голосила сирена, але людей це не налякало, ярмарок продовжував свою роботу. Усі призвичаїлися вже до нових умов життя під час воєнного стану. Певне тому на мене з фотоапаратом у руках дивилися як на диверсанта.
Микита Кондратов, Daily Dahl
Немає коментарів:
Дописати коментар