Інгульськ, Єлисаветград, Благомир, Кропивницький, Златопіль,
Ексампей та Козацький. Це все варіанти імен обласного міста в центрі
України. Стару назву Кіровоград замінили на Кропивницький у 2016 році. Місто названо
на честь українського Шекспіра Марка Кропивницького.
Без зайвих роздумів відправляюсь до центру міста – найулюбленішої локації як туристів, так і місцевих мешканців. Поворот на вулицю Тараса Карпи. Тут тиша та діди-будинки.
Архітектура є однією з найстаріших у місті.
Багато будівель чекає на реставрацію: якщо придивитись, то можна побачити, що
більшість із них давно не відчували на собі свіжої фарби. Вітер гуляє через
порожні діри в стінах, де не вистачає цеглини або кількох. Довкола деяких
будинків тріпочеться на вітрі червоно-біла стрічка, що попереджає про аварійну
ситуацію.
Серцем центру міста є площа Героїв Майдану. До 23 лютого 2014
року тут можна було побачити пам’ятник Кірову та назва була відповідною:
«Кіровська площа», втім вже 24 лютого 2014 площа отримала свою нову назву на
честь Героїв Майдану, а пам’ятник організатору масових репресій радянських
часів Кірову знесли. На верхівці постаменту замайорів революційний
червоно-чорний прапор, з передньої його сторони розташувались фотографії
Небесної сотні. Навпроти площі – знову старовинна архітектура. З нею ситуація
дещо краща: будинки цілі, пофарбовані.
«Що я думаю про місто? Опишу трьома словами: маленький,
затишний, красивий», - каже Андрій, мешканець Кропивницького.
Праворуч площа межує з вулицею Театральною. По обидва боки вулиці
ресторани та кав’ярні, розташовані в будинках кінця 19 – початку 20 століття. З
закладів лунає музика, дзвінкий сміх, приватні розмови. Життя триває.
Намагається тривати.
В густині алеї з хвойних дерев світиться він: театр корифеїв
або ж театр імені Марка Лукича Кропивницького. Стоїть весь такий величний в тьмяному
світлі власних вікон і ніби зараз заговорить хриплим глибоким голосом. З ним
радо підтримує бесіду завиваючий вітер.
Біля школи українського народного танцю назустріч йде дівчина.
«Я приїхала сюди рік тому і на початку мені тут не подобалось, було сумно та
самотньо. Потім я почала більше гуляти містом, досліджувати різні його куточки.
Тут дуже гарний центр, вулиця Театральна мені дуже подобається, така естетична.
Взагалі, осінь в Кропивницькому найкраща з усіх міст, де я була», - каже Віолетта.
Зараз найбільша кількість людей перебуває в районі
новозбудованого Макдональдсу. Тут же торгівельний центр, центральний ринок,
магазини та заклади харчування. «Мені подобається дуже наше місто, але хотілося
би трошки його удосконалити. Наприклад, більше парків, місць для відпочинку і
таке інше», - ділиться Поліна.
В цій місцині починаються контрасти: величні будинки
царських часів межують з радянським конструктивізмом. Ця різниця супроводжує до
моменту, поки не доходжу до набережної, де все просякнуте радянщиною. Тут вже
давно потрібна реставрація, втім, ніхто з цим не спішить.
Вітер стає ще холоднішим, коли стоїш біля Інгулу. Старі
верби ледь хитаються – сонні. Чутно, як транспорт швидко їде дорогою поруч. Всі
спішать потрапити додому. День у Кропивницькому добігає кінця.
Адель-Софія Муленко, Daily Dahl
Немає коментарів:
Дописати коментар