Експерти розказали про лінгвоцид як один з інструментів рашизму

Скріншот з з відео на каналі GDIP Media Center

Лінгвоцид в Україні, який веде влада рф, не лише загрожує майбутньому української мови, але й ставить під питання існування самої української ідентичності. Таку тему підняли на круглому столі у Медіацентрі ДП "ГДІП". Про це повідомляє кореспондент Daily Dahl.

“Московський імперіалізм пожирає все, але з найбільшою люттю він ставиться до української мови й України в цілому, тому що розуміє, що тут іде боротьба за ідентичність: є Україна - немає росії. Це призводить їх до стану особливого сказу, який перетворюється на те, що маємо сьогодні: ми маємо жахливу війну на винищення нас як етносу, нації й носіїв державної мови”, - говорить Володимир Огризко, Надзвичайний і Повноважний Посол України, керівник Центру дослідження росії та співавтор видання “Заборонити рашизм”. 

Книга розповідає про мововбивство, яке застосовував СРСР і застосовує рф сьогодні. Українців як націю хотіли завжди асимілювати до нащадків Московії, але уподібнення ніколи не припинялося, і ця проблема існує й надалі.

За його словами, в росії офіційно зареєстровано 131 мову, але 121 з них знаходяться під загрозою зникнення, бо рф використовує геноцидальний підхід навіть до мов своїх громадян, так само як це відбувалося в СРСР, коли змушували говорити і думати російською мовою.

“Ми повинні зробити так, щоб поняття “рашизм” стояло в одному ряду з італійським фашизмом, німецьким нацизмом і радянським комунізмом”, - наголошує дипломат, а потім передає слово Ларисі Масенко, співавторці видання “Заборонити рашизм”.

Як фахівчиня в галузі історії української літературної мови вона згадує початок боротьби з українською мовою - Переяславська угода. Поступово зросійщення відбувалося шляхом заборон, хибною ідеєю того, що росіяни, білоруси та українці - братні народи. Мовознавиця виокремлює страшний геноцид 1930-х років, політику штучного зближення української та російської мов і рух шестидесятників.

Лариса Масенко каже: “Війна - безумовно, величезна трагедія для нашого народу. Але водночас вона має позитивний результат: багато хто вважав “какая разніца, на каком язикє гаваріть”, а нині російську мову вже сприймає як ворожу”.

На думку Миколи Жулинського, літературознавця, політика, доктора філологічних наук, найголовніша сьогоднішня проблема - це формування єдиного в Україні культурно-інформаційного простору, що має забезпечуватися державною мовою. “Є три масштабні горизонти: культурний, освітянський та релігійний, котрі ми повинні забезпечити відповідною державною політикою”.

Впродовж дискусії не раз згадуються утиски української мови, зокрема боротьба з Кирило-Мефодіївським братством, знищення українських книжок в 1886 році, переслідування носіїв нашої мови.

“Тому сьогодні ми боремося за утвер­дження української мови у спілкуванні не тільки держслужбовців, а й більш широкого загалу”, - акцентує увагу культуролог,  фахівець із мовної політики,  член Національної спілки журналістів України і Національної спілки письменників України Тарас Марусик.

Нагадаємо, що 2 травня 2023 року Верховна Рада України схвалила постанову "Про використання політичним режимом російської федерації ідеології рашизму, засудження засад і практик рашизму як тоталітарних і людиноненависницьких", де визначила поняття рашизму у тоталітарному режимі правління в. путіна.

Світлана Базалєй, Daily Dahl